ІНТЕРКОМСЕРВІС
компетентність оперативність індивідуальність
Тел.: +38 (044) 581 08 90
Моб.: +38 (067) 218 01 56
04210, Україна, Київ,
Оболонська набережна, 15, корпус 3,
оф. 1.
Оберіть мову:
Наші переваги:
- Безкоштовна on-line калькуляція протягом 30 хвилин;
- Економія 25-75% для корпоративних клієнтів;
- Архівування даних з використанням Translation Memory
Замовити зворотний дзвінок:
Телефон*:

Статті

Особливості саксонського діалекту німецької мови

Актори Турмхаус-театру в місті Пірна виявили деякі особлибливості саксонського діалекту німецької мови в 2020 році, повідомляє "Заксеншпігель". Так вони провели конкурс та вибрали найпопулярніше слово в номінації "Саксонське слово року". Як повідомив актор Петер Уфер, ним стало слово "gägsch", яке позначає стан людини, його самопочуття в певний момент. Якщо саксонець "fühlt sich gägsch", це значить, що він почувається стомленим, хоче відпочити, можливо прилягти та усамітнитися. Але в слові немає безнадіїї: після відпочинку саксонець знову буде відчувати себе бадьорим. 
В наступній номінації перемогло цікаве дієслово "dambern", яке означає буквально "безцільно бродити туди-сюди". Тому коли ви почуєте саксонця, який скаже: "Я не прийшов dambern, а прийшов робити справу", то ви зразу зрозумієте, що він мав на увазі.
В номінації "Das beliebteste Wort des Jahres"  перемогло "Nislbriem". Коли людину називають "Nislbriem", то це дещо роздратований саксонець з поганим настроєм, який чимось незадоволений та бурчить.
Звичайно коронавірус теж мав вплив на саксонський діалект в цьому році. В номінації "Das schönste Wort des Jahres" перемогло слово "Schnudndeggl", яке, як ви вже здогадались, є в Саксонії назвою маски.
А німецьким словом року згідно "Deutsche Welle"  стало словосполучення "Coronavirus-Pandemie".
Олександр Гавриш 1.12.2020

Особливості ведення бізнесу в країнах світу: Німеччина

 

З усієї Європи вже впродовж багатьох років лідером за всіма показниками є Німеччина. Колись розбита і розділена на частини країна змогла вирватися з прірви і добитися стабільного економічного зростання, а також світової підтримки в усій системі. На сьогоднішній день Німеччина є найрозвиненішою країною Європейського Союзу і, в втім, всієї Європи. Це один зі світових бізнес-центрів, в якому накопичується незліченна безліч капіталу і ресурсів. Бізнес у Німеччині процвітає як ніколи раніше, і багато фахівців прагнуть отримати досвід ведення підприємницької діяльності саме в цій країні. До того ж, молодим підприємцям, та й будь-якому починаючому бізнесу в цій країні пропонуються пільгові умови в плані документації, оподаткування, реєстрації об'єктів і так далі. До речі, що до питань «паперової тяганини» і проблеми вічної бюрократії, то в Німеччині всі положення чітко регламентовані і структуровані. Крім встановлених порядком документів немає необхідності збирати додаткові папери. На додаток до цього, більшість реєстраційних процедур на сьогоднішній день можна здійснити за допомогою послуг інтернету і спеціальних електронних програм. Таким чином, Німеччина є просто бізнес-оазою в своєму розумінні.

Звичайно ж, як і в будь-якому іншому суспільстві, країна має свої традиції, звички, особливості культури та ділового спілкування (етикету). Німці, як і французи, розважливі й ощадливі, більш надійні і пунктуальні, але поступаються французам в почутті гумору і сердечності. Добре відомі такі риси німецького характеру, як працьовитість, старанність і раціоналістичність, любов до організованості і порядку. Вони педантичні і скептичні, відрізняються серйозно небагатослів'ям і стриманістю. Тобто, вести з ними ділові переговори і прес-конференції досить складно, але продуктивно. Вони не будуть «з'їжджати» з теми і серйозно поставляться до будь-якого питання. Справи бізнесу їх завжди цікавлять більше, ніж, скажімо, особисті проблеми. І все ж є окремі особливості, які необхідно враховувати в обов'язковому порядку, якщо ви сподіваєтеся досягти успіху і укласти ділову угоду з німецьким партнером.

Особливості і традиції:

1. Як і багато хто, але по-своєму, німці дуже люблять свою країну, свою культуру та історію. Традиції свят, національних костюмів, їжі та іншого повинні бути присутніми завжди. Якщо ви хочете заслужити повагу свого партнера, не нехтуйте національною кухнею, по можливості оціните пишність Октоберфесту і проникніться багатством історії цієї країни.

2. У Німеччині при знайомстві першим покладається назвати того, хто знаходиться на більш високій службовій щаблині. В офіційній обстановці використовується слово «представляти»: «Герр Шмідт, я хочу представити фрау таку-то». Якщо ж ситуація не настільки значуща і особа, яку представляють не настільки високого становища, то прийнятно говорити «Герр Шмідт, хочу познайомити вас з фрау ...».

3. У Німеччині прийнято називати титул кожного, з ким ви розмовляєте. Тому слід ще до початку переговорів уточнити всі титули ділових партнерів. Якщо титул невідомий, то можна звертатися так: «Herr Doktor». Помилка тут мінімальна, слово «доктор» вживається в країні досить широко.

4. При поданні, а також рукостисканні не варто ні в якому разі тримати обидві руки або вільну в кишені. По-перше, за загальними правилами етикету - це непристойний жест, по-друге, німці відразу сприймуть це як «камінь у своїй город». Вони дуже скептично ставляться до даних речей і своєї особистості зокрема.

5. Найважливіша, напевно, риса у німців - це пунктуальність. Все життя, як ділове, так і особисте, у представників даної нації розписане ледь не посекундно. Якщо ви живете в Німеччині, збираєтеся влаштовуватися на роботу, але у вас немає будь-якого транспорту пересування, вас на роботу просто не візьмуть. Причина тому - пунктуальність. Все має бути вчасно, чітко і за графіком. Роботодавці повинні на 100% бути впевнені в тому, що їх співробітник буде в потрібний час в потрібному місці, тобто робочому. Тому на це варто звертати свою увагу. Пунктуальність - передусім. Ні в якому разі не запізнюйтесь ні на ділову зустріч, ні на посиденьки в барі.

6. В ресторанах і кафе прийнято також давати чайові. Це традиція, яка існує практично скрізь, проте в Німеччині у вартість вашого замовлення вже буде включена певна сума. І все ж, якщо ви вирішили залишити «на чай», то слід округляти до повної суми.

7. Для ділових зустрічей найчастіше використовують обід. За столом німці тримають вилку постійно в лівій руці, а ніж - у правій. Ніколи не прибирайте руки зі столу. Коли американець не користується ножем, він ліву руку кладе на коліна. Але якщо ви їсте по-європейськи, обидва зап'ястя повинні торкатися столу. Наші бізнесмени зазвичай приїжджають з подарунками, але очікувати дій у відповідь презентів не варто, тут вони при діловому спілкуванні не прийняті. В принципі-то у німців не прийнято дарувати подарунки, а вже тим більше з ділової нагоди. Якщо ж вас запросив партнер в гості (а це трапляється вкрай рідко, тому що особистий простір для європейців вкрай важливий), то його дружині або будь-якій жінці, яка перебуває у його будинку, варто купити невеликий і не сильно химерний букет квітів.

Бізнес атмосфера:

Якщо вже справа стосується бізнесу, то все має бути бездоганно. Конференції та бізнес-зустрічі проходитимуть повністю в строго визначеному офіційному стилі. Тому, готуватися до майбутньої угоді і безпосередньої зустрічі необхідно завчасно, враховуючи і розписуючи всі необхідні деталі.

Важливим аспектом на сьогоднішній день також є строгість ведення бізнесу. Не дивлячись на те, що в Німеччині існує безліч пільгових умов для підприємництва, є також досить багато обмежень і «тисків». Так, для функціонування ряду підприємств необхідно мати ліцензію, яка дозволяє даний вид діяльності саме даної компанії, а також на право її керівництва. Комунікація та зв'язок між компаніями відбувається за допомогою мейлів та простих листів. Телефонні дзвінки є крайньою необхідністю. При цьому, зміст листа має бути написаний чітко за встановленим скриптом і не відхилятися від нього. Варто також нагадати, що дану усну обіцянку не обов'язково оформляти письмово, тому як вона буде виконана в будь-якому випадку.

Нарешті, єдиною проблемою, з якою ви так чи інакше зіткнетеся в Німеччині - це система оподаткування. Існує чимала кількість податкових ставок, які набагато вищі за середні в Європі. В країні діє принцип оподаткування по шкалі доходів: чим більше юридична або фізична особа заробляє, тим більше вона платить в державну казну. У той же час, державні податкові органи весь час чітко стежать і перевіряють рахунки компаній на наявність виконаних зобов'язань по своєчасній сплаті необхідних зборів. Однак, не дивлячись на все це, бізнес у Німеччині є найвдалішим вибором!

Олександра Полівана

 

В чому цінність технічного перекладу?

 

Технічний переклад – це один із видів перекладацької діяльності, який можна розглядати як певний товар на ринку перекладацьких послуг. З точки зору сучасного товарознавства цінність товару полягає в його основних споживних властивостях, здатних найкращим чином задовольнити потреби споживача. Маркетинг розглядає цінність товару як вигоду, яку отримує споживач, придбавши цей товар.

То в чому ж цінність технічного перекладу? З точки зору товарознавства треба визначити основні споживні властивості технічного перекладу в порівнянні з іншими видами перекладацької діяльності та визначити, яким чином технічний переклад найкращим чином задовольнить потреби замовника. Можливо це і буде та вигода, яку хотів би отримати замовник технічного перекладу з точки зору маркетингу, а можливо є ще щось, що лежить за межами споживних властивостей. З нашого досвіду основною споживною властивістю технічного перекладу слід вважати його відповідність оригінальному тексту.

Відповідність технічного перекладу тексту оригінала базується в першу чергу на термінології тієї чи іншої технічної сфери. Зазвичай навіть досвідчений перекладач не може осягти всі глибини технічного перекладу, тому йому потрібна підготовка, консультації фахівців та певний досвід. Співпрацю з компанією «Бауер» наші перекладачі починали в гумових чоботях на будівельному майданчику української будівельної компанії "Фундамент", де німецька фірма демонструвала можливості своїх бурових установок. Специфіку технічних перекладів в сфері сухого будівництва ми пізнавали в учбових центрах компанії «Кнауф» на демонстраційних стендах, де німецькі фахівці показували споживні властивості своїх елітних штукатурок (наприклад, "Ротбант") та шпаклівок. А фаховий переклад текстів в царині медичної косметики наші перекладачі опановували під час навчання косметологів в містечку Бад Шлєма в Нижній Саксонії, де знаходиться завод німецької компанії Medikal Beauty Research GmbH. Це дало можливість не тільки отримати певний досвід, зрозуміти технічні процеси, але і найкращим чином знайти відповідну термінологію, яка потім лягла в основу глосаріїв. А використання певних перекладацьких програм не тільки допомагає швидше виконувати замовлення, але і суттєво підвищує якість технічного перекладу.

Іншою важливою споживною властивістю технічного перекладу слід вважати простоту та ясність викладення матеріалу. З нашого досвіду стиль технічних текстів дуже різниться, бо написаний різними авторами. Інколи він буває занадто схожий на науковий, переобтяжений підрядними реченнями та іншомовною термінологією (латинь, англійська мова), хоча ці терміни мають відповідність і в рідній мові. Для доволі простого та ясного викладення матеріалу технічного перекладу, зазвичай, потрібна колективна робота перекладача та фахівців – консультантів. Ми дуже вдячні за співпрацю в цьому напрямку науковцям і викладачам кафедри товарознавства та комерційної діяльності в будівництві КНУБА, разом з якими ми видали навіть «Німецько-українсько-російський словник термінології сухого будівництва».

Ще однією споживною властивістю технічного перекладу можна вважати відповідність оригінальному макету. Зазвичай технічні тексти мають багато малюнків, креслень, схем тощо. Перекласти та відформатувати їх у відповідності до оригіналу не складно, якщо бюро перекладів володіє необхідною технічною базою та кваліфікованими працівниками.

Чи є ці споживні властивості технічного перекладу також вигодою для замовника з точки зору маркетингу? Зазвичай - так, але не тільки. Маркетинг - за індивідуальний підхід до клієнта, який відчуває вигоду, спираючись на своє власне сприйняття цінності того чи іншого товару. Вигода від придбання товару чи послуги повинна вирішувати проблеми клієнтів, полегшувати та покращувати їх життя, економити їх час та кошти і т.д. Виходячи з вищесказаного, визначати вигоду та споживну цінність технічного перекладу з точки зору маркетингу слід за уподобаннями замовника. Це можуть бути також такі фактори як швидкість виконання замовлення, індивідуальний підхід до замовника (погодження з ним всіх питань, які прийнято називати «труднощами перекладу»), безкоштовні додаткові послуги тощо. Таким чином, цінність технічного перекладу полягає як в його основних споживних властивостях, які є показниками якості, так і у вигоді, яку отримує замовник (тим більше, що замовник не завжди є кінцевим споживачем цього технічного перекладу).

Проф. О.М.Гавриш, Київський Національний університет будівництва та архітектури

 

Вплив сучасних європейських технологій на становлення терміносистеми сухого будівництва в Україні

 

Характерною особливістю сучасного світу є постійна і все глибша спеціалізація в науковій, технічній і практичній діяльності людини, що призводить до абсолютно нових умов комунікації. Не дивно, що функціонування мовних засобів при опануванні нових технологій є постійним джерелом критики: не тільки звичайні люди, але й спеціалісти не рідко стикаються з непорозуміннями, які виникають внаслідок недостатньої обізнаності з сучасним рівнем знань, що динамічно зростає, або через незрозумілу термінологічну базу.

Укладання фахових термінологічних словників будівельної лексики, її різних тематичних груп, зокрема іншомовно-україномовних порівнянь, стало нагальною потребою сьогодення. Адже вітчизняні фахівці будівельної галузі знайомляться з сучасною термінологією нових технологій будівництва здебільшого з перекладів іншомовних видань. Не дивно, що останнім часом вийшов з друку цілий ряд термінологічних галузевих словників, в тому числі і трьохмовний «Німецько-українсько-російський словник термінології сухого будівництва».

Сухе будівництво – це дещо нове поняття, яке з'явилося в будівельній практиці країн СНД завдяки докорінним змінам в підходах до виконання оздоблюваних робіт, що відбулися за останнє десятиліття. Під цим терміном розуміють монтаж на будівельному майданчику виготовлених промисловістю плитних будівельних матеріалів з виключенням традиційних «мокрих» процесів (кладочних, штукатурних та інших розчинів).

Можливість використовувати такий технологічний спосіб будівництва з'явилась завдяки повномасштабному виробництву гіпсокартонних плит, комплектуючих та супутніх будівельних матеріалів. Великий вклад в розбудову промисловості будівельних матеріалів для сухого будівництва в країнах СНД внесла німецька фірма КНАУФ, яка останніми роками є найбільшим іноземним інвестором в цій галузі як в Росії, так і в Україні.

Таким чином, і сам термін «сухе будівництво», і технології використання комплектних систем сухого будівництва прийшли до нас з Німеччини, як і багато інших технологій не тільки в галузі будівництва. Це і не дивно, адже Німеччина інвестувала тільки в 2008 році 2,7 % свого внутрішнього валового продукту (ВВП) - майже 11 млрд Євро – в наукові дослідження і є одним із лідерів наукоємного виробництва в Європі.

Дещо пришвидшені темпи будівництва в багатьох країнах світу, які підігрівались перенасиченням фінансових ринків та спекуляціями на ринках нерухомості, чітко проявили нові тенденції в методах, способах та видах будівництва, які в свою чергу спонукали підвищений попит на деякі будівельні матеріали та вироби. В основному – це матеріали для внутрішнього (сухе будівництво, інженерне оснащення будинків) та зовнішнього (фасадні матеріали, скло) оздоблення та облаштування будинків.

Останні два десятиліття сухе будівництво розвивалось досить стрімкими темпами. За прогнозами випробувального центру для дерев'яного та сухого будівництва (Versuchsanstalt für Holz – und Trockenbau (VHT)) в м. Дармштатт (Німеччина) приріст сухого будівництва в порівняні з іншими способами будівництва буде одним із самих високих – більше 30%.

Отже, під сухим будівництвом ми розуміємо певний спосіб, або метод будівництва, пов'язаний з використанням певних будівельних матеріалів та технологій будівництва. «Український тлумачний словник будівельних термінів» не дає на жаль визначення ні «методу будівництва», ні «способу будівництва», хоча в будівельній практиці такі словосполучення є вживаними. Вказаний словник дає, наприклад, визначення, таким методам будівництва як вахтовий, вузловий (с.95), або блоково-комплексний (с. 47). Серед способів будівництва є тлумачення закритому (с. 164) та господарському способу (с. 111). Ці способи або методи будівництва не мають звичайно відношення до сухого будівництва.

Що стосується видів будівництва, то словник визначає цей термін як відображення галузевої сутності організації капітального будівництва – промислове, гідротехнічне, житлове, культурно-побутове, комунальне, сільське, транспортне, енергетичне, меліоративне, антисейсмічне (с. 69). Крім галузевої сутності назв вживаними в будівельній практиці є також деякі терміни, котрі відображають технологічні особливості – потокове, повнозбірне, великопанельне будівництво тощо, які були досить актуальними при масовій забудові на основі типових проектів в минулі часи.

Таким чином, доволі прості технології монтажу плитних матеріалів в минулому, які важко порівняти з комплектністю, технологічністю та різноманітністю сфер застосування сьогодні і які відомі на Заході під німецьким терміном “Trockenbau” – сухе будівництво – не знайшли повного відображення в українській фаховій літературі. Хоча і термін сухе будівництво, і сам монтаж плитних матеріалів замість традиційних мокрих процесів оздоблення приміщень ставали все популярнішими, законодавчо ці роботи не були закріплені до останнього часу. Так, вони регулювались положеннями багатьох німецьких норм: ATV DIN 18330 «Малярські роботи», ATV DIN 18334 «Теслярські та дерево-будівельні роботи», ATV DIN 18350 «Оздоблювальні та штукатурні роботи», ATV DIN 18353 «Роботи по укладці безшовних підлог», тощо.

Чим більше виконаних робіт сухим способом, тим частіше можуть виникати непорозуміння між виконавцем та замовником щодо об'єму робіт (в т.ч. підготовчих або додаткових, які не є предметом сухого будівництва, а тільки торкаються сусідніх областей), тим вірогідніші рекламації або запити до фахівців, тим нагальніше постає питання регулятивних норм.

Останнім часом необхідність нормативного опису обсягу робіт, які входять до сухого будівництва, була викликана розвитком державно-приватного партнерства (ДПП). В усьому світі спостерігається стійка тенденція все більш активного залучення приватного сектору в реалізацію і фінансування державних об'єктів і послуг, що надаються державним сектором. При цьому методи співробітництва між державним і приватним секторами постійно удосконалюються з погляду розподілу ризиків і винагороди від такого виду співробітництва. Ці методи зазвичай поєднуються під назвою «Партнерство державного та приватного секторів» (РРР або укр. ДПП) і можуть варіюватися від простих контрактів щодо надання послуг до залучення приватного сектору у фінансування, проектування, будівництво, управління і, в деяких випадках, володіння основними об'єктами інфраструктури. В контексті підготовки до проведення чемпіонату Європи з футболу (Євро 2012) актуальність цього питання визнана на державному рівні і в Україні, що знайшло своє втілення у прийнятті Верховною Радою в першому читанні закону України «Про загальні засади державно - приватного партнерства». Публічні проекти будівельних робіт у країнах Європейського Союзу мають відповідати Директиві із Публічних Робіт (Public Works Directive), яка керує механізмом, згідно якого готуються контракти будівельного підряду у громадському секторі. Правила, які встановлюються цією Директивою (яка втілена у національні законодавства 15 країн членів ЄС), дуже складні і існує велика кількість невизначеностей стосовно їх дії. Відсутність багатьох положень у правилах та їх тлумачення не завжди надають допомоги. Ці правила визначають процедуру тендерних процесів, кожний з яких повинен включати пропозицію з повним описом обсягу будівельних робіт, вказівками щодо технології їх виконання та щодо використаних будівельних матеріалів.

Приватні учасники тендеру мають змогу пропонувати і свої власні інноваційні і нестандартні технології як в будівництві, так і в експлуатації та управлінні об'єктом.

Згідно Директиви з Публічних Робіт в ЄС в Німеччині був прийнятий закон «Про прискорення впровадження державно-приватного партнерства» (ÖPP – Beschleunigungsgesetz), після чого докорінно змінилось німецьке законодавство стосовно порядку заключення договорів підряду (VOB) та стосовно правового регулювання опису обсягів будівельних робіт в договорах підряду (ATV).

Порядок заключення договорів підряду (VOB – Vergabe– und Vertragsordnung für Bauleistungen) – це частина німецького законодавства, яка регулює умови ведення бізнесу в будівництві і полегшує процедуру заключення договорів – відпадає потреба детально описувати об'єми робіт, достатньо послатися на той чи інший параграф Порядку. Він складається з трьох частин: частина А: «Загальні засади постановки завдань підряду будівельних робіт»; частина В: «Загальні умови заключення договорів підряду»; частина С: «Загальні технічні договірні умови будівельних робіт» (ATV – Allgemeine Technische Vertragsbedingungen für Bauleistungen).

Згідно Порядку заключення договорів підряду розрізняють шість основних видів робіт, починаючи з підготовчих робіт, нульового циклу (Tiefbau) і зведення каркасу будівлі (Rohbau), та закінчуючи проведенням комунікацій, оздоблювальними роботами (Ausbau) і улаштуванням прилеглої території.

І от в 2006 з'явилась спеціальна норма виключно стосовно обсягу робіт в сухому будівництві – ATV DIN 18340 «Роботи в сухому будівництві». Ця норма стосується всіх обмежуючих простір будівельних конструкцій, зведених сухим способом: обшивка стель та монтаж стельового каркасу, оздоблення стін – монтаж обшивки на каркасі або її приклеювання, перегородки, монтажні та інсталяційні стіни, безшовна підлога з готових елементів, укладених сухим способом, сухі основи підлоги та системи підлог (подвійна або пустотіла підлога), а також монтаж дверних (віконних) коробок та інших вбудованих деталей (Табл. 3).

Таким чином, терміносистема сухого будівництва включає дуже широкий асортимент будівельних матеріалів (плитних – гіпсових, гіпсоволокнистих, деревних, цементних, пластикових, магнезитових тощо, ізоляційних, матеріалів для кріплення, каркасних елементів і т.п.), інструментів, технологічних процесів сухого монтажу, приладів та пристроїв для контролю якості як будматеріалів, так і виконання будівельних робіт. Ця терміносистема розвивається дуже динамічно не тільки в зв'язку з появою нових будівельних матеріалів і технологій, нових продуктів і виробів під новими торговими марками, але і через гармонізацію національних норм, тобто через появу нових європейських будівельних норм з новою термінологією. Так, наприклад, термін «гіпсокартон» зник з фахової німецької літератури з появою EN 520 «Плити гіпсові – поняття, вимоги, методи випробувань». І це зрозуміло – гіпсові будівельні плити можуть бути армовані не лише картоном, але й полотном зі скловолокна (наприклад: Кнауф-фаєрборд - пожежостійкі плити). 

Необхідність та актуальність вивчення терміносистеми сухого будівництва викликана також тим, що існують розбіжності у вживанні деяких термінів у німецькомовній та українській фаховій літературі, що зумовлює розширення або звуження значень перекладу термінів з німецької мови на українську. Так, наприклад, український термін «суха штукатурка», який вживається як синонім поняття «гіпсокартон», в німецькій мові означає тільки певний метод кріплення гіпсових плит до основи гіпсовим клеєм. Якщо гіпсові плити кріпляться шурупами до металевого або дерев'яного каркасу, це – “Vorsatzschale” – «обшивка».
Поява "Німецько-українсько-російського словника термінології сухого будівництва" заповнює деяку прогалину, яка виникла в результаті стрімкого розвитку сухого методу будівництва в передових високорозвинутих країнах світу та безпосереднього впливу цих ультрасучасних західних технологій на будівельну практику в Україні і, в тому числі, на становлення терміносистеми сухого будівництва. Словник, який виник на основі п'ятирічного досвіду викладання предмету "Технологія та товарознаство систем сухого будівництва" кафедрою "Товарознавства та комерційної діяльності в будівництві" КНУБА, включає більше 5000 термінів. Він призначений для викладачів, наукових працівників та студентів будівельних вузів, оскільки у словнику вміщена термінологічна лексика, яка прийнята в науковій літературі та пов'язаниз з нею навчальних дисциплінах. Словник може бути використаний фахівцями будівельної галузі, представниками підпрємств,що тісно співпрацюють з німецькими фірмами, а також коло фахівців, які працюють у сфері торгівлі будівельними матеріалами. 
Опубліковано: Гавриш О.М. Вплив сучасних європейських технологій на становлення терміносистеми сухого будівництва в Україні / Будівельні матеріали та вироби. Всеукраїнський науково-технічний та виробничий журнал, №3, 2010, - с. 7 - 10.
 

Європейський досвід енергоефективного будівництва на засадах сталого розвитку

 

Окремі принципи сталого розвитку людство застосовує протягом декількох століть. У лісовому господарстві Німеччини, наприклад, ще 300 років тому висувалися вимоги вирубувати стільки дерев, скільки лісове насадження може відновити. Уже тоді була поставлена мета – досягти рівноваги між природою і регенерацією існуючих ресурсів. Перша нафтова криза 1973 р., яка наочно показала залежність промислових країн від вичерпних викопних ресурсів, змусила знову усвідомити поняття «сталості». В 1983 році Організація Об’єднаних Націй разом зі Світовою комісією з питань довкілля та розвитку (комісія Брундтланд) створила незалежну комісію експертів, яка вперше намітила директиви сталого розвитку. Відповідно до цього розвиток є сталим, якщо він відповідає вимогам сьогоднішніх поколінь, не зашкоджуючи можливостям майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Іншою вимогою звітів Брундтланд є рівноправна інтеграція соціальних та екологічних аспектів, на які орієнтується економічний розвиток. У 1992 р. Співдружність країн на конференції ООН у Ріо де Жанейро ознайомилася з директивами сталого розвитку і у Агенді 21 була представлена основна програма дій для глобального перетворення концепції сталого розвитку у 21-му сторіччі.

У 1997 р. промислові країни-учасники зобов’язалися у Кіотському протоколі, як результат зустрічі на найвищому рівні щодо змін світового клімату, зменшити емісію шести парникових газів до кінця періоду 2008 – 2012 років на п’ять відсотків у порівнянні із рівнем 1990 р.

У 2002 р. Федеральний уряд затвердив національну стратегію сталого розвитку під назвою «Перспективи Німеччини». Поряд із заходами та проектами вона містить політичні директиви сталого розвитку у сфері справедливого відношення до поколінь, якості життя, соціальної солідарності, міжнародної відповідальності та питання менеджменту. За допомогою 21 індикатора невпинно спостерігають за сталим розвитком на підставі розвитку економіки, довкілля та суспільства. Регулярні доповіді інформують про результати і ставлять головні задачі. Так Федеральний уряд представляє за допомогою аналітичного огляду, який публікується кожні чотири роки – вперше у листопаді 2004 р. – моніторинг стратегії сталості. За допомогою індикаторів звіту, що публікується кожні два роки, Федеральне відомство статистики за дорученням Федерального уряду обґрунтовує документально показники сталого розвитку у Німеччині. У коаліційному договорі 2009 р. директива сталого розвитку також знайшла своє продовження і зафіксована як обов’язкова. Після цього ФРН має зокрема відповідати у майбутньому своїй функції зразка у будівельній культурі та сталості при впровадженні будівельних заходів.

На європейському рівні будівництво на засадах сталого розвитку було проголошене у контексті ініціативи передових ринків, оголошеної Європейською комісією, як передовий ринок, що має заохочуватися. Ініціатива передових ринків повинна зміцнити ринки на рівні ЄС, які мають потенціал збільшити свій об’єм економіки до 2000 р. більше ніж удвічі і разом створити мільйон робочих місць. Будівництво було названо при цьому передовим ринком, на якому велику роль відіграють аспекти захисту довкілля, питання здоров’я і комфорту користувачів. Комісія ЄС при цьому мала наступні цілі: розширити сферу застосування директив щодо загальної ефективності будівель; ввести загальноєвропейську енергетичну ефективність для новозбудованих і санованих будівель; а також підштовхнути до розробки загальноєвропейських стандартів, які сприятимуть та враховуватимуть будівництво на засадах сталого розвитку.

Ці задачі та цілі для передового ринку будівництва були зібрані у плані дій – «Action Plan for Sustainable Construction». У рамках політики сталості Федерального уряду Німеччини на різних рівнях були введені різні органи та інструменти. Для підтримки Федерального міністерства транспорту, будівництва та житлово-комунального господарства (BMVBS) у грудні 2001 р. був заснований «Круглий Стіл сталого будівництва» як консультативний орган міністерства. Він складається із представників будівельного комплексу, промисловості, Палати архітекторів та інженерів, важливих будівельних управлінь та науковців. Тут обговорюють такі теми, як редагування директиви сталого будівництва та представляють важливі результати досліджень з цього питання. Круглий Стіл заснував робочі групи для обговорення різних першочергових тем і з 2003 року здійснює інтенсивний науковий супровід у рамках науково-дослідних проектів. Таким чином Круглий Стіл та його робочі групи готують відгуки та розробляють на підставі цього рекомендації щодо заходів для конкретної реалізації. Одержані при цьому знання вливаються, наприклад, в актуалізацію директиви та у зміни системи оцінки сталого будівництва. Організація Круглого Столу доручена відділенню сталого будівництва Федерального науково-дослідного інституту з розвитку будівництва, міст та регіонів, яке надає фахову та організаційну підтримку міністерству, зокрема, при реалізації та змінах системи оцінювання сталого будівництва, а також проводячи суспільну роботу та опікуючись інформаційним порталом сталого будівництва (www.nachhaltigesbauen.de). Сайт в Інтернеті містить: пояснення та допомога у будівництві на засадах сталого розвитку; директиви та допомога в роботі при будівництві; дані щодо системи оцінки сталого будівництва; широкі бази даних з оцінки сталості; посилання на науково-дослідні проекти та заходи; викладення вдалих прикладів сталого будівництва; робочі платформи для членів Круглого Столу.

Так само як у Німеччині у минулі роки і на міжнародному рівні був опублікований цілий ряд рішень для опису, оцінки і визначення якості будівництва на засадах сталого розвитку: директиви, специфікації, бази даних, а також допоміжні засоби з планування та оцінки. Критерії та індикатори для підходу, методик, передачі і обробки даних, а також для застосування іноді дуже різняться. Тому це потребує – навіть стосовно якості, прозорості та відновлюваності інформації і результатів оцінки – міжнародної або європейської гармонізації цих засад і принципів. Для цього важливими є наміри стандартизації у рамках ISO/SC 59/CS 17 «Стале будівництво», які в свою чергу створюють основу для європейських проектів стандартизації будівель. Опис та оцінка тривалого впливу будівель на довкілля регулюються на національному (DIN), європейському (CEN) та міжнародному рівнях (ISO). Концепції сконцентровані на розробці спільної бази для адаптації принципів сталого розвитку до предмету дослідження та оцінки будівель, а також на наданні придатних індикаторів і розрахункових баз.

Окрім того, різні робочі групи мають розробляти основи для опису ознак і властивостей будівельної продукції, що є важливими для довкілля і здоров’я, а також основ для опису, оцінки і представлення якості довкілля і будівель. У Німеччині проводиться професійна робота зі стандартизації робочими колегіями або комітетами DIN. Колегія зі стандартизації NA 005-01-31 AA Стале будівництво (Sp ISO/TC 59/SC 17 і CEN/TC 350) виконує при цьому роль дзеркального комітету Німеччини перед міжнародними органами ISO/TC 59/SC 17 і CEN/TC 350.

Загалом класична концепція сталого розвитку базується на трьох вимірах – екологія, економія та соціальна культура – які слід розглядати як рівноправні через призму довгострокового часового горизонту. Метою є по можливості провести дослідження та оцінку через весь термін експлуатації будівлі. Для конкретного дослідження життєвого циклу у розрахунках моделюють перші 50 років будівлі.

Що стосується екологічних параметрів сталості, то як первинна мета захисту ставиться дбайливе ставлення до ресурсів шляхом оптимального застосування будівельних матеріалів і будівельної продукції, використання невеликих площ та мінімізація виснаження середовища (наприклад, тепло, електричний струм, вода та стічні води). Беруться до уваги усі необхідні енергетичні та матеріальні потоки від одержання, збагачення та транспортування сировини і до зведення чи розбирання, а також глобальний та локальний вплив на довкілля в результаті споживання енергії, будівельних матеріалів або експлуатації будівлі. З цим пов’язана зазвичай мінімізація навантаження довкілля на локальному та глобальному рівнях. Для об’єктивної оцінки екологічної сумісності будівельної продукції, виходячи для цього із варіантів споруд, слід залучати різні аналізи, наприклад, аналіз ризиків, аналіз матеріального потоку, аналіз матеріалів або екологічний баланс. Якщо говорити про економічні показники сталості, то через витрати на придбання та зведення досліджуються, зокрема, додаткові витрати на будівництво. Тому у центрі уваги стоять витрати на життєвий цикл будівлі, рентабельність та стабільність вартості. Як показують практичні приклади, додаткові витрати на експлуатацію будівель можуть у декілька разів перевищувати витрати на зведення. Глибокий аналіз витрат на життєвий цикл дозволяє частково ідентифікувати значний потенціал економії ще на стадії планування. Як витрати на життєвий цикл (Life-Cycle-Costs - LCC) розглядаються при цьому витрати на зведення (DIN 276), витрати на експлуатацію будівлі (DIN 18960) та витрати на розбирання та утилізацію. Що стосується соціальних та культурних параметрів сталості, чиї слабкі фактори квантифікувати значно важче і тому допускається часткове припущення, то поряд з функціональністю важливого значення набувають питання естетики та дизайну, а також аспекти захисту здоров’я та комфорту. Теплозахист як взимку, так і влітку також роблять свій внесок до комфортності, так само як і звукоізоляція або цілеспрямований вибір будівельного матеріалу (наприклад, застосування малотоксичних продуктів). Проект будівлі, вибір матеріалів, будівельних конструкцій та технологічне устаткування слід розраховувати та у разі необхідності оптимізувати ще на стадії планування. Одночасно проект слід розробляти настільки гнучко, щоб він міг легко адаптуватися до мінливих рамочних умов, як наприклад, зміна користувача та/чи виду експлуатації.

До трьох складових сталості у сфері будівництва відносяться відповідність вимогам безпеки та гігієни, а також цілі захисту сталості. Поряд з екологією, економікою та соціально-культурними аспектами для опису та оцінки будівлі особливо важливими є також функціональні та технічні властивості (технічна якість), планування та виконання (якість процесу) та деякі топографічні ознаки. Отже три згадані вище колони стійкості доповнені п’ятьма квантифікованими еквівалентами стійкості – інформативне доповнення топографічними ознаками. Різні аспекти сталості прямо взаємодіють один з одним, так що мета однієї максимально цілісної і одночасної оцінки враховуватиме усі аспекти.

Директива, розроблена у редакції інструкції для будівельних управлінь найвищого рівня ФРН, ділиться таким чином на наступні частини: Загальна назва із зоною регулювання директив; Частина А. Основні положення; Частина В. Новобудови; Частина С. Експлуатація і господарське використання; Частина D. Фонд.

Оскільки директива у своєму застосуванні має пряме відношення до системи оцінки сталості будівництва, при першому кроці для новобудов користуються частинами А і В. Із завершенням методики оцінки сталого будівництва для фонду будівель на іншому кроці наводяться частини С і D. Підпорядкованою ціллю директиви є прозоре зображення взаємодії окремих критеріїв сталості відповідно до окремих фаз планування. При цьому несуттєво, чи йдеться про громадські, чи про приватні будівельні заходи, оскільки принципи для обох сфер зіставні.

У частині А директиви показані загальні засади та методи сталого будівництва. Вони можуть застосовуватися як для будівельних проектів органів державної влади, так і для приватного господарства. Тут описуються принципи, параметри та якість сталого будівництва, а також загальні вказівки щодо дій для оцінки сталості.

У частині В показані засади, сценарії та основи планування для будівельних заходів на новобудовах, а також більш значні заходи при будівельній діяльності у фонді існуючих будівель. Вони орієнтовані на хронологічну послідовність фаз планування у відповідності до директив для виконання будівельних завдань або стадій виконання постанови про оплату роботи архітекторів та інженерів (НОАІ).

Якість сталості будівлі можна прозоро представити із застосуванням системи оцінки сталості будівництва. По відношенню до кожного окремого критерію системи оцінки мають виконуватися мінімальні вимоги і обов’язково наводитися мінімальні підтвердження відповідно до положень на стадії планування. В результаті цього будівлям забезпечуватиметься висока якість сталості, яка має служити прикладом іншим спорудам. Уже на ранніх стадіях планування виявляються слабкі місця подальшої якості сталості споруди. Ці аспекти мають враховуватися всіма процесами планування, зведення, господарського використання, щоб якість будівлі була забезпечена (новобудови), збережена (експлуатація) та покращена (стадія будівництва).

На етапі планування певну увагу приділено конкурсу архітекторів. У майбутньому сам процес конкурсу буде включати в себе – поряд із дотеперішньою постановкою питання щодо якості містобудування та дизайну – також аспекти екології, економіки, соціальної культури та функціональності. Так само необхідно оцінити екобаланс та вирахувати витрати життєвого циклу, а також визначити соціально-культурні питання як обов’язкові вимоги конкурсу проектів. Директива визначає головні критерії, що мають враховуватися у кункурсі і за допомогою яких можливий контроль виконання вимог до сталості на ранніх стадіях. Більш пізній контроль виконання висунутих вимог під час змагання має забезпечуватися за рахунок запропонованих та розроблених досягнень, результати мають відображатися у відповідних документах. Важливими аспектами є при цьому вагомість окремих критеріїв конкурсу по відношенню один до одного та склад спеціалізованого журі з урахуванням попередньої обізнаності з певними аспектами конкурсу. У сфері будівельних заходів на федеральному рівні планування та реалізація конкурсів здійснюються Федеральними будівельними управліннями.

Щоб більш ефективно порівнювати проекти потрібна система оцінки стійкого будівництва. По всьому світу розробляються системи оцінки та сертифікації будівель, які повинні пришвидшити екологічний та економічний розвиток. Таким чином, на сьогоднішній день існують численні системи – йдеться про системи першого покоління, за допомогою яких оцінюють вибіркові аспекти сталості на дуже високому рівні. До них відносяться, наприклад, LEED (Leadership in Energy and Environmental Design) у США з філіями у Канаді, Індії, Китаї та на Ближньому Сході, або Green Star в Австралії; сюди відносяться також системи з широкими концепціями, як наприклад, BREEAM (Building Research Establishment Environnemental Assessment Method) у Великобританії, HQE (Haute Qualité Environnementale) у Франції, Minenergie у Швейцарії, Casbee у Японії та НК-Beam у Гонконзі. Для сприяння сталому будівництву дії у рамках міжнародної (ISO) та європейської (CEN) стандартизації були спрямовані на комплексне застосування з прив’язуванням до п’яти критеріїв якості сталості. Ґрунтуючись на цьому, у минулі роки були розроблені системи сертифікації другого покоління, за допомогою яких стійкість будівлі оцінюється за допомогою уніфікованої концепції аналізу. Останні представлятимуть у майбутньому інвесторам та проектувальникам не тільки широкий огляд щодо сталого будівництва, але й інструменти, які мають спрощувати планування та реалізацію аспектів сталості.
Паралельно у Німеччині почали форсувати розвиток національної системи оцінки, яка ґрунтується на національних рамочних умовах, законах, стандартах тощо і яку тлумачать з точки зору будівництва у Німеччині. Після фази співпраці міністерства будівництва з Німецьким товариством енергоефективного, екологічного та відновлювального будівництва, яка тривала два роки, широкій громадськості змогли представити перше положення національних критеріїв сталості, включаючи методику оцінки та розрахунків. Ця система наслідує уніфікованому положенню оцінки і бере до уваги життєвий цикл будівлі та широку квантифікацію.
Для сфери регулювання федеральних будівель з цієї системи була виведена і вдосконалена система оцінки сталого будівництва – директива сталого будівництва, додатковий інструмент для просування сталого розвитку. Спочатку вона була введена із директивою як обов’язкова система для офісних та адміністративних будівель. Важливу базу створили численні науково-дослідні проекти, які фінансувалися за рахунок дослідницької ініціативи «Будівництво майбутнього». Система надає науково обґрунтований і побудований на плановій основі метод оцінки офісних та адміністративних будівель. Метою є опис та комплексна оцінка якості сталості будівель та конструктивних елементів. Завдяки цьому має здійснюватися висока оцінка за прозорими і об’єктивно відновлювальними правилами. Система є загальнодоступною на Інтернет-порталі www.nachhaltigesbauen.de. Система оцінки підтримує у першу чергу потреби федерального будівництва. Інші забудовники можуть добровільно застосовувати її для опису та оцінки якості сталості будівель та конструктивних елементів. При застосуванні за межами федерації або для інших типів будівель слід враховувати індивідуальні рамочні умови відповідної країни, кліматичну зону або тип будівлі і адаптувати до цього систему.
Зазвичай будівлею користуються дуже довго. Тільки за допомогою спостереження протягом усього життєвого циклу можна скласти враження про фактичну якість будівлі. Життєвий цикл будівлі складається зокрема з таких фаз: планування, видобування сировини (попередні етапи); виробництво будматеріалів, зведення будівлі; експлуатація, включаючи поточний ремонт та модернізацію; а також розбирання, утилізація та знищення відходів.

Метою сталого будівництва є оптимізація будівлі протягом всього її життєвого циклу. Йдеться про те, щоб мінімізувати витрати енергії та ресурсів, зменшити навантаження на довкілля та покращити загальну рентабельність. Традиційне планування будівель обмежувалося до цього часу спостереженням за окремими аспектами, не враховуючи їх можливу взаємодію. Інтегральне планування, навпаки, включає в себе весь життєвий цикл будівлі, а складові планування поєднують з урахуванням взаємодії і раціонально їх доповнюють. Мета – досягти більш об’єктивованого та квантифікованого методу оцінки для порівняння варіантів різних проектів будівлі для забезпечення максимально можливої якості споруди з максимально низьким впливом на довкілля. Подальше або інше використання будівель або нерухомості має у порівнянні з новобудовами переваги в тому, що зазвичай необхідні значно менші енергетичні та матеріальні потоки у сфері застосування будівельних матеріалів. Використання існуючого фонду та цільовий поточний ремонт і модернізація з адаптацією до вимог користувача мінімізують споживання ресурсів і бережуть довкілля.
 У ході оцінки виділяють п’ять груп головних критеріїв стійкого будівництва: екологічна якість, економічна якість, соціально-культурна і функціональна якість, технічна якість і якість процесу. Хоча всі п’ять критеріїв якості тісно пов’язані між собою, їх оцінюють відповідно окремо і розраховують за визначеними ступенями важливості загальної оцінки. За рахунок цього можна окремо показати визначні критерії якості у багатьох сферах. За допомогою загальної оцінки можна об’єктивно представити та квантифікувати сталість будівлі, так що у подальшому можна буде провести порівняльну оцінку та сертифікацію будівель. Ознаки місцевості, на які планування має здійснювати тільки відносний вплив, оцінюються окремо від властивостей об’єкту і засвідчуються у вигляді додаткової інформації.

П’ять груп головних критеріїв точно визначені у системі оцінки (версія 2011): це 46 інформаційних листів з критеріями, які можна порівнювати або оцінювати за допомогою кількісних величин. Оцінка вагомості критеріїв у межах вищої групи головних критеріїв здійснюється за принципом важливості мети захисту за допомогою фактору значимості від 1 до 3 (від найменшого до високого значення). Визначення факторів значимості здійснювалося у тісній координації з робочими групами Круглого Столу сталого будівництва міністерства. Інформаційні листи – певною мірою вказівки щодо дій при оцінці окремих критеріїв – можна розподілити по сутності своїй таким чином: (А) Опис окремого критерію; важливість та постановка мети; опис та коментар; оцінка; базові дані та допомога при розрахунках, а також відношення до інших критеріїв; (В) Масштаб оцінки; (С) Додатки: таблиця витрат на експлуатацію; законодавчі основи; пояснення понять; специфікації.

Окремим критеріям присвоюють бали за визначеними правилами. Загалом кожен критерій за максимальною оцінкою відповідно до приписів щодо розрахунків може набрати 100 балів, причому значення 100 завжди відповідає визначенню цільового значення. Групи головних критеріїв оцінюються відповідно окремо і за допомогою визначеної значимості зводяться до ступеню загального виконання, а отже до кінцевої оцінки. У документі оцінки результату представляють будівлі, а також показують як індивідуальну вартість, так і загальний результат. Залежно від присвоєного загального ступеню виконання будівлі можуть бути відзначені за рівнем якості бронзовим, срібним або золотим сертифікатом. Оцінка здійснюється аудитором і підлягає перевірці на відповідність. Постійне вдосконалення системи забезпечується завдяки адаптації каталогу критеріїв до фактичних результатів та шляхом змін узаконених правил, стандартів тощо. Публікацію здійснює Круглий Стіл та інформаційний портал Стале будівництво. Там можна поспілкуватися з контактними особами, ознайомитися із правилами проведення аудитів, перевірки відповідності та з документацією сертифікації і з процедурами підготовки аудиторів.

Обґрунтована оцінка та вибір будівельної продукції під час планування та ведення будівельних робіт є головним завданням для сталого планування, будівництва та експлуатації будівель, яке архітектори все частіше ставлять перед собою. Надання для цього необхідних даних було головною справою «ECOBIS 2000» - екологічна інформаційна система будівельних матеріалів, яку Баварська палата архітекторів у 2000 році змогла успішно впровадити на ринок у рамках спільного проекту з міністерством будівництва. З 2009 року WECOBIS надає користувачам ґрунтовні нові версії. Система пропонує спілкування в режимі Online широкими інформаційними та базовими джерелами. Окрім того, WECOBIS пропонує широкі, структуровано підготовлені, не прив’язані до виробника дані з санітарних та екологічних аспектів груп будівельної продукції. Система підтримує аналіз фаз життєвого циклу даними щодо вибору сировини, виробництва, переробки, використання та повторного використання. Всі ці дані входять до екологічної декларації продукції (Environmental Product Declaration - EPD).

Екологічні декларації продукції є прив’язаними до виробника даними щодо екологічного балансу - екологічного аналізу життєвого циклу, які перевіряються незалежними третіми особами і тому є правдивим і надійним джерелом даних важливої для довкілля та здоров’я інформації про будівельну продукцію. У Німеччині контроль здійснюється Інститутом будівництва та довкілля e.V. (IBU). Ця системна і стандартизована база даних – сьогодні доступна для національної аудиторії – забезпечує екологічну оцінку будівлі, складену у системі модульного будівництва за допомогою декларацій окремих будівельних матеріалів. Споживання ресурсів та емісії у довкілля реєструються через загальний процес виробництва. Декларація свідчить про те, якою мірою певний продукт сприяє парниковому ефекту, окисленню, руйнуванню озонового шару та утворенню смогів, а також витратам енергії та ресурсів. Окрім того наводяться технічні властивості, які необхідні для оцінки будівельного матеріалу у споруді, наприклад, довговічність, тепло- та звукоізоляція або вплив на якість повітря у внутрішньому приміщенні. Середньостроковою є підготовка гармонізації EPD для європейського простору.

Завдяки розробці першої німецької бази даних для будівельних матеріалів з метою визначення глобального впливу на екологію (Ökobau.de), існує уніфікована база даних для екологічної оцінки будов. У рамках проекту Будівництво майбутнього науково-дослідний інститут за підтримки Німецької будівельної промисловості створив численні блоки даних для подальшої інтеграції у існуючі інструменти калькуляції життєвого циклу. За допомогою так званих таблиць стилів сьогодні описані приблизно 650 будівельних матеріалів або будівельних і транспортних процесів з точки зору їх впливу на довкілля. Кожен блок даних містить поряд з екологічними даними висловлювання щодо вихідних даних, як то одиниці вимірювання, термін дії, якість даних тощо.

Проф. О.М.Гавриш, Київський Національний університет будівництва та архітектури

Опубліковано в: Захарченко П.В., Гавриш О.М., Захарєнков Р.Д., Павлик А.В. Товарознавство тепло- та звукоізоляційних матеріалів і виробів в енергозберігаючих технологіях. Видання 2-ге, виправл. та доповн.: підручник - К.: КНУБА, ДГЦУ Центр учбової літератури, 2019. - 400 с.

Сучасні технології формування архітектурного простору на основі сухого будівництва
 

Архітектура, як і всі інші види людської діяльності, за тисячоліття свого розвитку пройшла через кам'яний, бронзовий, залізний вік і вступила в сучасну епоху – епоху космічних польотів, атомної енергії, композиційних матеріалів, завдяки яким вперше стали можливі унікальні будівельні конструкції. Тим не менше, архітектура зазнає постійної критики за консерватизм. І не тому, що сучасні технології ще не знайшли в будівництві достойного місця. Ми продовжуємо не тільки будувати, але і мислити в камені, тобто категоріями кам'яної естетики і дуже важко сприймаємо те, що не є масивним або не приховано під камінь. Відомий філософ Артур Шопенгауер в своїй праці «Світ як воля та уява» стверджував навіть, що зрозуміти архітектурний витвір та насолоджуватися ним можливо тільки в тому разі, якщо він розкриває у повній ясності багатосторонні сили, притаманні грубій кам'яній масі. А наше задоволення від нього зразу ж стало б меншим, коли б ми дізнались, що це не камінь, а пемза, тому що ця архітектурна споруда здалася б нам щось на зразок декорації.

Можливо це пов'язано з традиціями, адже будівельний менталітет бере початок з вітрувіанської тріади «користь, міцність і красота». Якщо красиве і корисне є органічними і безперечними цілями архітектури, то міцність – це засіб. Деякі з визначних архітекторів сьогодення бачать причини недоліків або навіть кризи сучасної архітектури в тому, що міцність із засобу для досягнення певної мети, тобто із підпорядкованого архітектурі фактору, стала головним чинником і відтіснила архітектуру на другорядне місце.

Тим не менше існує думка, що історія архітектури, яка іде від єгипетських пірамід через кріпосні замки та середньовічні собори до сучасного будинку з легких конструкцій та скла, є нічим іншим, як постійним процесом «звільнення архітектури від матеріалу». Особливо це проявляється в сучасних архітектурних стилях, таких як постмодернізм або хай-тек. Недарма видатний архітектор Людвіг Міс Ван дер Рое стверджував, що «менше – це більше». Проте, величезною перешкодою на шляху реалізації прагнення до неповторності в архітектурній творчості були і залишаються такі фактори як певні вимоги до функціональності і економічності проектованого об'єкта, наявність відповідних будівельних матеріалів, а також рівень розвитку будівельних технологій.Тому, на думку фахівців, пошуки оригінальних архітектурних форм, які вилилися в ультрасучасні стилі і течії (авангардизм, хай-тек, деконструктивізм), можуть мати відношення до вузького кола одиничних об'єктів, які претендують на винятковість. Напевно, можна погодитися з цим твердженням, поки мова йде про зовнішні огороджувальні конструкції. Що ж стосується дизайну інтер'єру, то тут спостерігається зворотна тенденція: якість оздоблення, оригінальне планування, організація внутрішнього простору відповідно до визначеного архітектурним стилем для більшості замовників сьогодні більш важливі, ніж зовнішній вигляд будівлі, в якому вони проживають. Тим більше що купуючи, наприклад, квартиру в багатоповерховому будинку, людина практично не може впливати на його фасад, а ось зробити ремонт на свій смак - може і робить це через певні проміжки часу. Щоб відповідати цій вимозі часу, архітектурний авангард почав експериментувати з традиційними будівельними матеріалами, пристосовуючи їх в новій якості для вирішення дизайнерських завдань. Нові комп'ютерні програми дозволили з початку 90-тих років минулого століття перейти від формальних експериментів до віртуальних: дизайнери змогли розробляти складні форми, створити які за допомогою класичних будівельних матеріалів важко або взагалі неможливо. Виробники будівельних матеріалів відреагували на цю нову тенденцію: з'являються все нові незвичайні багатофункціональні композиційні матеріали, наприклад - термочутливі фарби, безшовні пластмасові покриття, споруди з жорсткого пінополістиролу, світлопроникний бетон і т.п. Німецька компанія Кнауф розробила і впровадила у виробництво цілий ряд функціональних гіпсових будівельних плит - основного матеріалу для сухого будівництва, які відкривають нові майже безмежні можливості для дизайну архітектурного середовища. Технології Кнауф дозволяють архітекторам і дизайнерам вирішувати широке коло питань формоутворення - від найпростіших (ламаних) і до дуже складних криволінійних поверхонь, включаючи кулю, колону і т.п. Яким же чином за допомогою сухого будівництва можна створити різні форми: конуси, куполи, хвилеподібні поверхні? При виготовленні вигнутих форм головним чином використовують гіпсокартон шириною 600 мм. При цьому мінімальний радіус вигину плити товщиною 12,5 мм становить приблизно 1000 мм. При зменшенні товщини плити радіус її вигину теж зменшується: так при товщині 9,5 мм мінімальний радіус вигину плити складе 500 мм. Гіпсокартон - не еластичний, але гнучкий будівельний матеріал. Його можна згинати як в повітряно-сухому, так і в зволоженому стані. Природно, в зволоженому стані згинати гіпсокартон набагато легше, ніж в сухому, тому мінімальні радіуси вигину при цьому істотно нижчі. 

Процес вигину гіпсокартонних плит заснований на властивості гіпсу збільшувати пластичність в зволоженому стані, при якому йому можна надавати нову форму. Після висихання міцність матеріалу відновлюється, в результаті чого нова форма фіксується. Вигнута плита монтується як правило на металевому каркасі, основним елементом якого, особливо в підвісних системах, є стельові профілі розміром 60 × 27 мм. Профілі теж попередньо згинають відповідно до потрібних радіусів формованої поверхні. Вигнуті металеві профілі з мінімальним радіусом 500 мм можна отримати на спеціальному пристрої для гнуття профілів. У будівельній практиці накопичено досить великий досвід улаштування криволінійних поверхонь за допомогою гіпсокартону, навіть таких досить складних архітектурних споруд як купола. Купола застосовуються переважно в громадських будівлях культового (церкви, храми), культурно-спортивного (палаци культури, спорту) і рідше іншого призначення (готелі, вокзали), надаючи цим спорудам величність, художню виразність і суспільну значимість. Зорові враження від увінчаних куполом залів доповнюють акустичні ефекти - неповторне звучання голосів, музики, хорового співу. У всі часи для створення куполів використовували досить важкі будівельні матеріали: цегла, бетон, залізо, дерево. На відміну від масивного будівництва застосування тонкостінних металевих профілів, обшитих гіпсокартоном, дає можливість створення легких  конструкцій, улаштування яких можливо без потужних підйомних механізмів в короткі терміни. Поверхня таких конструкцій може бути оздоблена будь-якими сучасними декоративними покриттями, сумісними з гіпсокартоном (штукатурки, шпаклівки, лакофарбові матеріали, покриття з тканини, дерева, фольги, полімерів і т.д.). Сьогодні компанією Кнауф розроблені і впроваджені на багатьох об'єктах пологі купола діаметром 2,6 м (система D 19). Фахівцями навчального центру Кнауф в м.Києві спроектовані купола діаметром понад 6 м, які встановлені, наприклад, в Храмі Преображення Господнього (м.Київ, Проспект Миколи Бажана, 9) та в деяких інших спорудах.  Величезний досвід застосування криволінійних гіпсокартонних конструкцій для створення футуристичних інтер'єрів накопичило архітектурне бюро «Шмідхубер» з Баварії (Німеччина), що створює дизайн салонів «Ауді» на численних автомобільних виставках. Футуристичний дизайн відрізняється обтічними формами в дусі пустельних космічних станцій, колір - переважно білий, а складна геометрична структура простору буквально пронизана світлом з численних вбудованих в конструкції сухого будівництва відкритих і прихованих джерел. Спеціальна комп'ютерна програма, створена в бюро, забезпечує ідеальний «розкрій» гіпсокартонних плит для створення «монолітного» простору.   
 Кожна епоха має свої особливості, які впливають на творчі можливості архітектора. Сучасна епоха безумовно увійде в історію як час становлення і бурхливого розвитку дизайну архітектурного середовища. Підтвердженням цього служить і сьогоднішня затребуваність дизайнерів - за останні роки в нашій країні виникли сотні підприємств, що спеціалізуються в цій галузі (студії дизайну інтер'єру, архітектурні бюро, будівельні фірми, телепередачі і професійні видання в області дизайну, а також виробники програмного забезпечення для проектування інтер'єрів). Більшість з них не можуть уявити свою роботу без використання сучасних композиційних будівельних матеріалів і, в першу чергу - багатофункціональних гіпсових будівельних плит. Своє захоплення цим матеріалом дуже влучно висловив архітектор С. Лукич, керівник проектної студії "Portner Architects": «... якби Нобелівську премію вручали будівельникам, першою її слід було б вручити винахіднику гіпсокартону».   Гавриш О.М. Опубліковано в:
Міське середовище – ХХІ сторіччя. Архітектура. Будівництво. Дизайн: Тези доповідей І Міжнародного науково - практичного конгресу. – К.: НАУ, 2014. – С. 310 – 311.
 

 

 
Замовити переклад:
Мовна пара:
Вид послуги:
Файл:
Ваше ім'я*:
Телефон*:
E-mail*:
Додатково:
*Поля обов'язкові для заповнення
Презентація:

Презентація
Наші клієнти:
           

Наші партнери: